Лінзи є універсальним оптичним елементом більшості оптичних систем. Традиційне застосування лінз: біноклі, телескопи, оптичні приціли, теодоліти, мікроскопи і фотовідеотехніка. Поодинокі збираючі лінзи використовуються як збільшувальні стекла. Лінзи використовують в таких пристосуваннях, як окуляри і контактні лінзи.
У радіоастрономії і радарах часто використовуються діелектричні лінзи, що збирають потік радіохвиль в приймальну антену.
У конструкції плутонієвих ядерних бомб для перетворення сферичної ударної хвилі застосовувалися лінзові системи, виготовлені з вибухівки з різною швидкістю детонації (тобто з різним коефіцієнтом заломлення).
Свій родовід лінзи ведуть від коштовних каменів, якими справіку славився Схід. Мабуть, не без допомоги майстрів ці камені набули здатності поліпшувати зір. Варто було піднести такий камінь до очей, як усе навколо можна було побачити напрочуд виразно.
Ньютон вирішує замінити потужне збільшувальне скло… увігнутим дзеркалом. Воно лише відбиває світло, не заломлюючи і не розкладаючи його при цьому. Тепер відображення далекої зірки фокусувалося перед увігнутим дзеркалом. Його можна було без перешкод розглядати в окуляр, встановлений збоку телескопа.
Зеркальний телескоп був набагато менший за своїми габаритами від лінзового, простіший у користуванні й дешевший. І нічого дивного, що Ньютон, об’єднав в одному приладі дзеркало й лінзу.
Якщо товщина лінзи значна і менша від радіуса її кривизни, то таку лінзу називають тонкою. Якщо паралельний пучок променів, що падають на поверхню лінзи, лінза збирає в одній точці (фокусі), то її називають збиральною.
Якщо ж паралельний пучок променів, який падає на лінзу, лінза розсіює, то її називаютьрозсіювальною.